Усаґі-чян та я. Відредагована версія

Я живу в Кіото на 44 поверсі. Удвічі нещасливому1 поверсі, який зводять спеціально для таких, як я. Не знаю, чи є в мене сусіди – зрештою, я ніколи звідси не виходила – та, певно, їхнє життя не надто відрізняється від мого. Прийом їжі, стретчинг, перегляд навчальних фільмів, збір показників здоров’я. Раз на місяць приходить лікар і проводить повний медогляд. Інших людей я бачу лише через високе, від самої підлоги, вікно своєї квартири. Люди-в-машинах не припиняють рух навіть уночі; інколи я махаю їм рукою і, якщо мене помічають, отримую привітання у відповідь.

А, ледь не забула відрекомендувати свого співмешканця. Він оселився тут рік тому – і відтоді ми з ним нерозлучні друзі. Це білий кролик. Я зву його просто – Усаґі-чян2. Знаю, нарікати на свою долю мені не можна, але після зустрічі з ним стало значно веселіше. Сподіваюся, він буде зі мною завжди.

Усаґі-чян не любить Оокамі-сана3, і я не можу його в цьому звинувачувати. Зовнішність у сенсея4 як в адвоката-ошуканця зі старих фільмів: високий, акуратно зачесаний, із незмінно солодким голосом та ввічливою усмішкою, яка не зникає навіть тоді, коли Усаґі-чяну вдається його вкусити. Я завжди трохи непокоюся через це, бо в його лікарській сумці серед усього іншого лежать ті неприємні голки, котрих я воліла б ніколи не бачити.

Сенсей, на щастя, не винуватить мене у поведінці мого співмешканця й тим паче не забирає його від мене. Він ненадовго виходить з Усаґі-чяном з кімнати, після чого той – чи то присоромлений, чи то настраханий – затихає до наступного сеансу, поблискуючи час від часу червоними очицями в бік дверей.

Та все ж сенсей – хороша людина. Щоб відволікти мене під час обстеження, він починає розповідати про різні дивовижі зовнішнього світу! Хоча часто його розмови закінчуються описами Хебі-сан5, у яку він, безперечно, до без тями закоханий, але за браком часу ніяк не може запросити її на побачення. Оокамі-сан запевняє, що одного дня я вийду назовні. Коли саме, не уточнює, але це дає мені надію. Я хочу пройтися залюдненими вулицями, прокататися в летобусі, скуштувати повітряних цукерок, змочити ноги в морі. Не думаю, що Усаґі-чяну сподобається купання, але він зможе почекати мене на березі й погризти мушель.

О, а ви знали, що кролики люблять скло? Я спитала в екрана, та він нічого про це не знайшов. Певно, про кроликів не так багато інформації. Усаґі-чяну дуже припало до смаку моє вікно. Пробити його неможливо, я пробувала, але він якимсь чином прогриз у ньому непогану дірку. Мені щоразу доводиться закривати жалюзі, щоб Оокамі-сан не побачив. Знаю, я чиню погано. Та все ж хоч на деякий час хочеться зберегти цю таємницю. Якщо лягти до дірки впритул, наблизити до неї носа – тільки обережно, щоб не поранитися – то можна відчути запахи міста. Інколи солодкі, інколи неприємні, інколи такі смачні, що аж слинка тече – хотіла б я торкнутися тих речей, яким вони належать.

Цієї весни я вперше спізнала аромат сакури. В такі дні машини майже не літають, і я бачу, як вулиці встеляються ніжно-рожевим цвітом. Запах цих квітів не сплутати ні з чим, він тонкий, як папір, дуже лагідний і трошки хрусткий на дотик, наче просмажена мамою печінка. Весь період цвітіння, заплющивши очі, я лежала біля вікна, обережно вдихала його, пропускаючи через усе тіло до самих кінчиків пальців. Мені виповнилося двадцять, і я по-справжньому зрозуміла, що означає бути живою.

Втім, Усаґі-чян таким не цікавиться. Він цілеспрямовано розгризає дірку й дуже ображається, коли я стаю йому на заваді. Скоро мені доведеться покласти край його витівкам, бо, боюся, він вивалиться. Сам він потім на 44 поверх не підніметься, а я не зможу вийти забрати його і знову лишуся сама.

Першого числа дванадцятого місяця нарешті засніжило. Дірка стала такою великою, що я змогла просунути в неї руку і спіймати сніжинку. Тепер за місце біля вікна ми з кроликом боремося ще й з роботом-прибиральником. Шкода, що не можна вимкнути терморегулятори, щоб затримати сніг у квартирі надовше. Але тоді Оокамі-сан помітить і зробить мені укол для поганих дівчат. А я не люблю уколи: в голові паморочиться і вночі сняться страшні сни.

Тепер я завжди притримую Усаґі-чяна, коли він їсть скло. Спочатку він пручався й намагався вирватися, але потім змирився. По вікну вже пішли тріщини; якщо їх пошкребти, то починають сипатися друзочки. Захоплення кролика передалося й мені, тож ми разом потроху нищимо вікно. Тільки їм я все-таки те, що можна вибрати зі стандартного меню.

На Різдво ми з Усаґі-чяном дивилися та слухали феєрверки, звісивши з вікна ноги. Тобто звішувала я, а кролик сидів у мене на колінах, крутячи туди-сюди вухами і щулячись на кожен вибух. Уламки скла, які здалися під нашим подвійним натиском, я заховала під ліжком. Мені подобається вдихати вільне повітря, і вже байдуже, скільки уколів зробить Оокамі-сан. Він може будь-якої секунди вийти під відкрите небо, і це змушує мене трішки на нього ображатися, хоч він і хороша людина.

Останнім часом Усаґі-чян поводиться дивно. Скло ще лишилося, але він його більше не їсть і весь час стирчить біля дірки. Гадаю, він хоче на волю. Його не тримали під замком усе життя, як мене, тож цілком зрозуміло, що йому вже набридло сидіти в квартирі. Я спитала в Оокамі-сана, як він зазвичай до мене добирається. Він сказав, що прилітає на таксі на сорок п’ятий поверх, а потім спускається вниз. У мене з’явилася ідея.

Наступного сеансу я попросила Усаґі-чяна вести себе тихо і, поки Оокамі-сан мене оглядатиме, витягти з його кишені один талон на таксі.

– Що це твій приятель робить біля моєї куртки? – сенсей усе ще посміхався, але його очі небезпечно зіщулилися. Мені довелося тричі повторити про себе, що для того уколу він не має достовірних доказів.

– У нього сьогодні… грайливий настрій.

Тільки Небо знає, як я благала, щоб він повірив!

Оокамі-сан ще на мить затримав погляд на Усаґі-чяні, перш ніж повернутися до мене. Я ж відновила рівний подих тільки тоді, коли за сенсеєм зачинилися двері.

Усаґі-чян застрибнув мені на руки й почав утішливо тертися мордочкою. З його рота виглядав кутик пожмаканого папірця.

– На ханамі6, панночко? – спитав водій, приймаючи жовтий талон. – Тварюку тримайте в руках.

– На ханамі, – кивнула я. – Не хвилюйтеся, Усаґі-чян у мене слухняний.

– Ага, тільки б оббивку не гриз, – гмикнув чоловік. – До речі, нечасто в мене бувають пасажири з 44-го поверху. Ви хоч не привид?

– О ні, – заперечила я. – Просто кіцуне7.

– Сподіваюся, ви мене не з’їсте, – усміхнувся він.

– Який із сучасних людей харч! – я засміялася, і водій теж загиготів у відповідь.

Усаґі-чян невдоволено пискнув, і ми нарешті полетіли дивитися на цвіт сакури.

***

Оокамі Юно переглядав щоденні показники Аріс№К021 – їх не було. Отже, план із кроликом спрацював, вона вибралася. Начальство буде незадоволене. Кіцуне не так просто спіймати, тож він матиме принаймні місяць відпустки й нарешті запросить Хебі-сан на ханамі. До дідька цю безперервну роботу!

Що ж до Аріс… У цій подорожі до Дивокраю його кролик-ін’єктор за нею прослідкує.

Сенсей задоволено вишкірився, набираючи Хебі-сан.

Примітки:

1 В Японії число 4 вважається нещасливим, бо співзвучне зі словом смерть. У багатьох готелях немає четвертої кімнати, четвертого поверху.

2 Усаґі (з японської) – кролик, -чян – лагідне звертання до когось.

3 Оокамі (з японської) – вовк, -сан – ввічливе звертання до когось.

4 Сенсей – японське звертання до лікаря, вчителя або письменника.

5 Хебі (з японської) – змія.

6 Фестиваль цвітіння сакури.

7 Кіцуне – в японському фольклорі лисиця-перевертень, зазвичай жіночої статі, за переказами харчується людською печінкою.

Advertisements

90 днів пиши сильно. Змінити фінал

Уривчасто приєднуюся до флешмобу.

Візьміть відомий твір (це може бути як ваш улюблений текст, так і навпаки) і напишіть до нього кардинально протилежну / неочікувану кінцівку. Спробуйте додати персонажа, який привнесе в цей текст гумор та іронію. Введіть в класичний роман цілком новітні технології. Або… все, що спаде вам на думку!

Зрозуміла, що не хочу псувати класику, окрім Достоєвського (в якого б довелося перечитати кінцівку), вирішила взяти ГП як відомий твір і постібатися з шароварщиною. Отож, кінець “Смертельних реліквій”, експрес відправився. Натяк на “Прокляте дитя”. Читала ГП давно, тому про всяк випадок даю попередження ООС.


Джіні повела Лілі додому ліпити вареники з вишнями, а Гаррі ще довго стояв на платформі, проводжаючи поглядом експрес, який повіз його молодшого сина до Гоґвортсу. Він згадував, як уперше потрапив сюди і відчайдушно намагався знайти потрібне місце відправлення, невідоме жодному маґлівському службовцю. “Оце були часи”, — ностальгійно всміхнувся Гаррі і скинув з окулярів оселедця. Тепер він був не просто магом, а отаманом-характерником — найвищим чином на другому рівні Міністерства магії. Велика влада і велика відповідальність.
— Усе ще стовбичиш тут, Поттере, — голос був знайомим, але навіював не надто приємні спогади.
— Мелфою, — Гаррі не треба було обертатися, щоб його впізнати. Драко став поруч, склавши руки за спину, і теж почав вглядатися у слід експреса.
— Вітаю з підвищенням, — мовив він стримано.
— Дякую. Твій син теж сьогодні вперше?..
— Так. Заявив мені, що хоче стати майстром гопака, уявляєш?
Гаррі ледь стримав пирск. Щоб Мелфой — і гопак?!
— Нелегкий на нього чекає шлях, — спромігся вичавити він.
— Можеш сміятися, — здавалося, Драко не хвилювало, що Гаррі з усіх сил кусає губи, щоб не виказати своє приголомшення. — Я теж спершу розреготався. Але він так цим захопився… Не думаю, що зможу переконати Скорпіуса. Він справжній упертюх.
— Схоже, маєш велику проблему, — пробелькотів характерник, таки випустивши короткий смішок, але потому взяв себе в руки і посерйознішав. — Ти ж знаєш, що гопак — це шлях для двох побратимів. Хто захоче стати кревним товаришем Мелфоя?
— Я чув, ти вчив свого сина…
— Зажди-зажди! Ти хочеш, аби Албус подружився із твоїм випло… е-е… Скорпіусом?
— Я хочу, — різко відмовив Драко, — аби ти цьому не перешкоджав. Твій син — один із небагатьох першокурсників, які опанували основи гопака. Певен, Скорпіус уже знає і не проґавить шанс роззнайомитися з потенційним побратимом. Він швидко метикує. Тож коли він це зробить…
— Не кажи гоп, поки не перескочиш. Албус — не з тих, хто ведеться на підлабузництво.
— Авжеж, — скривив губи Мелфой. — Завжди квапившся з висновками. Скорпіус не схожий на мене чи батька. Навіть я це розумію. У такій справі він не стане прикидатися люб’язним. Зрештою, хіба гопак терпить нещирість?
— Ані краплі.
На мить запала мовчанка. Драко простягнув долоню:
— Ти обіцяєш мені?
Гаррі важко зітхнув, передчуваючи, що в майбутньому на нього чекає ще не одна зустріч із Мелфоями.
— Обіцяю.
Потиск був короткий, але міцний. За тим Драко розвернувся і попрямував геть із платформи. Але перед самим переходом він спинився і додав:
— О, іще одне. Хтось має тобі це сказати.
— Що? — буркнув Гаррі, роздратований несподіваною домовленістю.
— Оселедець тобі зовсім не личить.
Лишивши онімілого Поттера добирати слова проклять, Мелфой переможно вишкірився: хай йому і доведеться терпіти чотириокого через сина, але принаймні сьогодні він його зробив.

Айзек Азімов “Принц Найвтіх і невогнедишний дракон”

Скажу чесно, переклад робився буквально за два дні паралельно з версткою номеру СФ, тому вичитувалося воно один раз. Утім, сподіваюся, вийшло не зовсім погано. Перший досвід перекладу повноцінної художньої прози, до речі)

Оповідання можна знайти тут: https://issuu.com/580709/docs/sf_translation_09_2016/55

sf_spec-2016

Розробка подієвих застосунків. Поради та рекомендації

Переклад на ІТ-тематику. Для магістерського курсу англійської.


За останнє десятиліття індустрія подій значно розрослася. За словами дослідників, на організаційну роботу витрачається 500 більйонів доларів щорічно. Це означає, що конкуренція на цьому перспективному ринку продовжуватиме зростати відповідно до кількості подій.

Але обидві сторони цього процесу мають брати до уваги чимало деталей, яких не можна уникнути.

Відвідувачу дуже легко пропустити актуальну подію у бурхливому потоці інформації, важко не пропустити реєстрацію чи придбання квитків, а потім ще й не забути про цю подію, прийти вчасно і не загубитися по дорозі.

Для організаторів усе значно складніше. Аби все підготувати, їм необхідно подбати про безліч справ: від освітлення та звуку до прес-релізів і стендів із закусками. За кожним великим заходом стоїть величезна кількість часу та зусиль.

Технології набагато все спростили як для івент-менеджерів, так і для звичайних людей. Розробка подієвих застосунків — це дуже затребуваний тренд. Ми, спеціалісти The App Solutions, маємо широкий досвід у створенні такого клієнтського ПЗ і хочемо ним поділитися.

Тож поговорімо, як створити подієвий застосунок.

 

ЩО ВКЛЮЧАЄ В СЕБЕ ПОДІЄВИЙ ЗАСТОСУНОК?

  • Платформа керування для менеджера

Застосунок для керування подіями допомагає організаторам виконувати серію рутинних дій від простої кореспонденції до створення фінансових звітів та потоків документів тощо. Також він надає оптимізацію планування, переліки завдань, необхідні аналізи ресурсів, списки гостей та учасників і т.д. До того ж, він дозволяє синхронізувати роботу кількох співробітників.

  • Інформаційна платформа для користувача

Застосунок про локальні події містить всю необхідну інформацію для найзручнішого користування: мапи, реєстрацію, придбання квитків, програму заходів, нагадувачі та зринальні повідомлення.

  • Канал спілкування

Застосунок допомагає покращити взаємодію з клієнтами та різноманітними зацікавленими в події особами. Наприклад, він дозволяє перед подією чи після неї швидко й ефективно поширювати інформацію та додаткові матеріали, створювати запрошення, спілкуватися в соцмережах, знаходити потрібних людей і призначати їм зустріч, взаємодіяти зі спонсорами тощо.

  • Рекламний канал

Подієвий застосунок може бути додатковим каналом для промоції, методом рекламування заходів та торгової марки, а також спонсорів та партнерів.

  • Інструмент для збору та аналізу інформації

Мобільний застосунок про події може бути чудовим інструментом, який допоможе збирати інформацію про користувачів, а їхні вподобання нададуть аналітику та вдосконалять увесь трудовий процес планування майбутніх подій організації.

 

ВИДИ ПОДІЄВИХ ЗАСТОСУНКІВ. ЇХНІ ПЕРЕВАГИ Й НЕДОЛІКИ

Рідний застосунок

Цей вид застосунків будується окремо під кожну операційну платформу, як Android чи іOS

Веб-застосунки

HTML веб-сайти, що розроблені спеціально під менші екрани смартфонів.

Гібридні застосунки

Рідний застосунок, який підвантажує новини з вебстайту.

 

Перед початком роботи над мобільним застосунком для подій треба прийняти важливе рішення, який із типів застосунків найкраще задовольнятиме ваші вимоги.

Скористайтеся цією інфографікою, аби зробити правильний вибір, і не соромтеся ставити нам додаткові питання.

  ПЕРЕВАГИ: НЕДОЛІКИ:
Рідні застосунки Краща продуктивність застосунку, оптимізований UI/UX Конкретний застосунок під кожну ОС забирає більше часу для розробки та впровадження
Веб-застосунки Поширення без iTunes чи Google Play можливо на будь-якому пристрої із переглядачем Нижча продуктивність застосунку, необхідне Інтернет-з’єднання
Гібридні застосунки Кешує вміст та частково працює оф-лайн, може бути завантажений з крамниць застосунків Краща продуктивність, порівняно з рідними застосунками; продуктивність в режимі офлайн може бути нестійка.

 

10 ПИТАНЬ, ЯКІ ТРЕБА ВИРІШИТИ, ПЕРШ НІЖ НАЙМАТИ РОЗРОБНИКІВ ПОДІЄВИХ ЗАСТОСУНКІВ:

Продуктивність в режимі офлайн

Більшість подій організовуються в місцях без WiFi-з’єднання. Тому застосунок з планування подій / застосунок з реєстрації на подію стане чималим плюсом для вашого бізнесу чи стартапу. У цьому разі чудово підійде розробка рідного чи гібридного типу.

Рідні застосунки мають найкращу продуктивність в режимі офлайн, але ви маєте бути готові до більших витрат на такий застосунок.

Версія для планшетів

Щойно буде завершено розробку застосунку для смартфона, наші розробники зможуть оптимізувати його під планшет. У цьому випадку гібридні та рідні застосунки, на відміну від веб-застосунків, вимагають окремої оптимізації для кожної версії.

Повідомлення

Якщо вашою метою є зробити застосунок центральним джерелом інформації, гість має мати можливість отримувати дані через застосунок, не перевіряючи поштову скриньку чи веб-сайт (наприклад, за допомогою зринальних повідомлень).

Автозаповнення профілю

Для більшої зручності та збереження часу відвідувача варто запропонувати опцію автоматичного заповнення форм за допомогою існуючих соцмереж, як Facebook чи LinkedIn.

Доступ до існуючого соціального медіа

Переважно відвідувачі бажають ділитися враженнями у своїх акантах в соцмережах. Тож якщо ця функція буде доступна прямо з вашого подієвого застосунку, це додасть чимало переваг. Необхідно обміркувати можливість публікації дописів у Твіттері та завантаження фото на Instagram і Facebook прямо через застосунок, додаючи відповідні хеш-теґи та гео-теґи.

Спонсорування події

Аби збільшити додатковий прибуток від застосунку, обміркуйте співпрацю із зацікавленими партнерами і спонсорами. Наприклад, ви може розмістити їхній логотип, інформацію про продукт, відео та посилання у вашому додатку.

Здатність модерувати

Перш ніж почати процес розробки подієвого застосунку, обміркуйте необхідність функції модерування. Інколи ця властивість потрібна лише для менеджерів подій. У такому разі вони використовуватимуть ваш застосунок в іншій ролі з розширеними сервісами.

Аналіз даних

Ви навіть уявити не можете, наскільки корисною може бути інформація для вашого програмного продукту. Заздалегідь обміркуйте функціональність, що дозволяє оцінити тенденції активності,  та  варіанти використання для вашої аудиторії.

Вбудоване листування

Аби дозволити користувачам застосунку підтримувати особисте спілкування, подумайте про функцію вбудованого листування. Завдяки цій властивості вони  зможуть обговорювати деталі та домовлятися про прийдешні події в особистих повідомленнях.

Використання геолокації

Використання сервісів геолокації необхідне майже для всіх подієвих застосунків. GPS робить спілкування з відвідувачами більш інтерактивним і живим. Тут можливо кілька варіантів: надсилати інформацію про захід, якщо людина поблизу; надсилати привітання, коли вона прибуває на місце концерту чи конференції;  направляти її на місце події.

 

Це був стандартний набір того, що вам потрібно знати про хороший подієвий застосунок. Але для того, щоб отримати ідеальний, ми зібрали деякі просунутіші поради та рекомендації від наших розробників, дизайнерів та команди з маркетингу.

Що треба і не треба робити для ідеального подієвого застосунку:

  • Не дозволяйте вашому застосунку посадити батарею пристрою користувача. Рідні застосунки справляються з цим найкраще.
  • Робіть все, що вимагається, заради маркетингових цілей. Ваші користувачі мають зупинитися на вашому ідеальному застосунку серед безкрайнього моря конкурентних застосунків.
  • Нехай користувачі зможуть з легкістю запрошувати своїх друзів і колег до вашого застосунку за допомогою однієї кнопки. Щобільше друзів у застосунку — то більше втіхи для користувача.
  • Не змушуйте своїх користувачів заповнювати логін і пароль щоразу, як вони хочуть скористатися вашим застосунком.
  • Переконайтеся, що у вашому застосунку є все, що потрібно вашим користувачам, аби вони не перейшли на інший сервіс. Почніть із МЖП і продовжуйте розробляти нові властивості. Будьте на зв’язку зі своїми користувачами і повідомляйте їм про оновлення.
  • Надайте можливість реєстрації через додаток, аби не змушувати відвідувачів стояти в довгих чергах.
  • Рекламуйте ваші події. Вбудуйте посилання у реєстраційну форму, яка скеровує відвідувачів у ваш додаток.
  • Використовуйте зринальні повідомлення, аби забезпечити ваших користувачів короткочасними промо-активностями, розпродажами та знижками. Зробіть це доступним лише в застосунку. Це додасть йому цінності.
  • Використовуйте ігрофікацію. Винагороджуйте користувачів за активність очками, які вони зможуть обміняти на щось цінне.
  • Впроваджуйте модні тенденції в дизайн і бізнес-модель, щоб зробити застосунок ближчим до життя.
  • Аналізуйте дані та коментарі користувачів і будьте готові вдосконалювати застосунок.
  • Використовуйте застосунок не тільки для збору відвідувачів, а й для того, щоб зробити їхні враження яскравішими.
  • Не забувайте про післяподійне спілкування, аби лишатися на зв’язку із користувачами.

 

SWF: Послухай радіо

І от, завдання послухати радіо і написати міні-оповідання за першою історією, яку почуєш. Радіо я взагалі не слухаю, хіба зрідка РадіоРокс. У першій Камтугезі, що висіла на сайті, я почула про те, як часто музиканти міняють гурти та долучаються до нових проектів. Моя історія вийшла сира, бо писалася як писалася, у pantser-стилі, і трохи більше, аніж на 500 слів. Довго думала над закінченням, та оскільки я зранку начиталася Кінга, тут без варіантів… Радує тільки те, що наступного тижня я муситиму допрацювати це непорозуміння (видно, що починалося все з Бенджа, але у ході написання акцент змістився на Кейт; крім того, тут варто було б додати опис гаража, якісь портрети, розбавити діалоги). Але що ж, ось і сам драфт.

* Скрим (з англ. — крик) — поняття у рок-музиці, коли соліст надривно кричить.

Скрим

Кейт заліпила йому дзвінкого ляпаса, що луною прокотився гаражем. Бенджамін Z, лідер і головний ідейник рок-гурту «Zастібки», роздратовано стиснув зуби, потираючи ушкоджене місце. Що не кажи, а вокалістка мала важку руку, удар, відпрацьований на двох колишніх чоловіках, був незгірше від її потужного скриму. Утім, він розумів її реакцію. Окрім співів, вона більше нічого не вміла.

— Бендже, ти сраний вилупок! — сплюнула Кейт йому під ноги. — Скільки тобі заплатили? Десять тисяч? Двадцять? Кажи, нумо, не соромся!

— Кетті, припини, я тебе прошу. — Пояснювати щось зараз було марно, але принаймні так він трохи її заспокоїть. — Ти ж знаєш, я не кидаю вас назовсім, а з Ларком ми вже давно планували співпрацю.

— Планували вони… — гмикнула жінка. — А що ти скажеш хлопцям? Мет досі не виплатив кредит, а Ріку тільки дай свободу — зіп’ється до зелених чортиків.

— Не нервуй, мала. Повиступаєте кілька місяців без мене; я вже домовився з Крегом про заміну.

— Крег? Цей обдовбаний навіть у наступному житті не зможе повторити твоє соло. Скажи зразу, що хочеш нас потопити.

— Нічого, пограєте трохи лірики. Це і прибутковіше до того ж.

Пропонувати Кетті рожеві пісеньки було ризиковано, але Бендж не мав вибору. Без нього це єдине, що вони здатні якісно лабати. Хлопці його зрозуміють, але Кейт… Вона не для того зістригла волосся під корінь і розірвала всі стосунки з батьками, аби потім розводити гівно про любов. «Zастібки» як-не-як мали репутацію серйозних чуваків, і саме тому Кейт два роки пробивалася до них в солістки, доки не отримала бажане.

Бендж очікував, що після цих слів вона спробує його придушити або розіб’є об його голову гітару, очікував чого завгодно, та тільки не цього. Усвідомивши, що не в змозі стримати сльози, жінка відвернулася. Вона не плакала навіть тоді, коли помер її другий чоловік, і не збиралася рюмсати зараз. Та образа душила її, як змія мишу. Останніми роками гурт здавав позиції, без Бенджа вони просто розпадуться. І куди потім їй?

— Ти чого, мала… — ніяково промовив чоловік. Невже він справді робить помилку?

— Вбийся, покидьку, — огризнулася Кейт, але Бендж ясно бачив, як тремтять її плечі від беззвучних схлипів.

Він було потягнувся втішити її, як у кишені задзвонив мобільний. Ларк. Не зовсім доречна мить для розмови з ним, але раптом щось важливе? Проект розвивався шаленими темпами, його думка могла виявитися терміновою.

— Йо, старий, — почувся в динаміку веселий голос бас-гітариста.

— І тобі привіт, Ларку-друже. — Бендж повернувся спиною до Кейт і не помітив, як напружилася вона при згадці Ларка. Жінка припинила плакати і застигла, вслухаючись у діалог. — У чім річ?

— Радій, чуваче! Я щойно балакав з організатором туру, і він згоден додати «Zастібок» у програму. «Троянди й Че» відмовилися від участі, тож я одразу запропонував твоїх на заміну. Тобі буде вдвоє спекотніше, зате перестанеш мучитися совістю.

— Та це просто чудово! Буду тобі винен.

— Не дякуй, старий. Починайте готуватися, а в неділю я чекаю тебе на репетицію до нас.

— Згода-йода. Якщо що, я на зв’язку.

Події складалися на його користь. Нарешті Бендж міг полегшено зітхнути, адже не доведеться кидати «Zастібок» напризволяще, і водночас буде працювати з Ларком. Йому аж не терпілося сказати про це Кейт.

— Мала, ти не повіриш… — слова застигли йому в горлянці, коли він перевів погляд на вокалісту. В руках вона тримала складного ножа і вже точно не збиралася покінчити з собою.

О, Кейт чула радісну інтонацію Бенджа, коли він розмовляв із Ларком. Цей покидьок планував зрадити їх, він не повернеться після спільного туру. Та цьому не бувати. Вона не піде на дно через егоїстичного вилупка.

— Кетті, що ти задумала? Це вже поганий жарт, — в очах чоловіка читалася недовіра і зароджувався природний страх.

Він позадкував у бік виходу. Та жінка не стала гальмувати. Завжди будь рішучою — це те, що вона затямила, коли її викинули з дому в 16. Батьки сподівалися, що вона повернеться у благаннях, але Кейт витримала. Кілька місяців ночувала на вулиці, перебивалася заробітками в клубах та кафе, а потім пробилася до «Zастібок». І не бажала бачити їхній кінець.

Відточеними рухами, які опанувала у провулках міста, вона повалила Бенджа додолу. Лідер намагався опиратися, і, можливо, з іншою жінкою це б вдалося, але не з нею. Міцно затиснувши його стегнами, Кейт почала різати. Коли вона покінчила з лівою ногою, Бендж припинив кричати. З рота в нього потекла слина.

Кейт відірвала шмат своєї футболки і туго перев’язала залишок, аби спинити кровотечу. Він потрібен був їй живим. Жінка хотіла позбутися й правої, але вирішила, що однієї ноги буде достатньо. Поки.

Діставши з кишені Бенджових джинсів мобілку, Кейт натиснула виклик.

— Йо, старий. Щось забув?

— Вибач, Ларрі, це я, — солодко привіталась Кейт. — Хотіла сказати, що Бендж не зможе прийти до тебе в неділю.

— А що сталося? — здивувався чоловік.

— Він… вирішив залишитися з нами.

Не слухаючи подальших розпитувань, жінка обірвала дзвінок і вимкнула телефон — під час репетицій мобільні заборонені.

Гараж заполонив потужний скрим.

Нічний переклад: Патрік Несс “Поклик чудовиська”

Чудовисько з’явилося рівно після опівночі. Як і заведено.

Конор не спав, коли воно прийшло.
Йому наснився кошмар. Тобто, не якийсь там кошмар. А той кошмар. Один із тих, які він часто бачив останнім часом. Той, де був морок, вітер і крики. Той, в якому руки завжди зісковзали, як би сильно він не старався утриматись. Той, який завжди закінчувався, коли…
— Іди геть, — прошепотів Конор у темряву спальні, намагаючись відштовхнути кошмар, не дати йому пробратися за ним у світ наяву. — Негайно забирайся.
Він глянув на годинника, який поставила йому мама на столик біля ліжка. 12:07. Сім хвилин по опівночі. Що було запізно для ночі перед школою, запізно для неділі, безумовно.
Він нікому не розповідав про свій кошмар. Звісно, мамі не став би, але й не казав нікому іншому. Ні татові у розмовах по телефону раз на два тижні (чи десь приблизно), вже точно не бабусі і нікому зі школи. Абсолютно нікому.
Те, що відбувається у кошмарі, ніхто більше не має знати.
Конор обвів осовілими очима кімнату, а потім насупився. Щось уникло від його уваги. Він сів на ліжку, прочунявши трохи більше. Кошмар вислизав від нього, та було щось, що він упускав, щось інакше, щось…
Він напружено прислухався до тиші, та міг вчути лише тихий будинок навколо себе, випадкове цокання з порожніх сходів чи шурхіт ковдри з маминої кімнати за стінкою.
Нічого.
А потім — щось. Щось, усвідомив він, — це саме те, що розбудило його.
Хтось кликав його на ім’я.
Коноре.

AMonsterCalls2new_2082632b
(c) Jim Key

[…]

“Не будь дурним, — сказав він собі. — Ти вже задорослий для чудовиськ”.
І справді, просто минулого місяця йому сповнилося тринадцять. Чудовиська — то для малюків. Чудовиська — то для тих, хто сцить у ліжко. Чудовиська — то для…
Коноре.
От знову. Конор сковтнув. Жовтень видався незвично теплим, тож його вікно було досі відчинене.  Можливо, штори, що шурхотять на легенькому вітерці, могли видавати такий звук, схожий на…
Коноре.

[…]
Чудовисько, подумав Конор. Реальне, що не є найсправжнісіньке чудовисько. У реальному житті, наяву. Не уві сні, а тут, біля його вікна.
Воно прийшло по нього.
Та Конор не намагався тікати.
Фактично, він усвідомив, що навіть не боїться.
Все, що він відчував, єдине, що він взагалі відчув відтоді, як чудовисько себе показало, було зростаюче розчарування.
Тому що то було не те чудовисько, на яке він очікував.
— То вперед, хапай мене, — сказав він.

Запала дивна тиша.
Що ти сказав? — спитало чудовисько.
Конор схрестив руки.
— Я сказав, уперед, хапай мене.

[…]
Ти справді не боїшся?
— Ні, — відповів Конор. — Принаймні не тебе.
Чудовисько звузило очі.
— Ти боятимешся, — мовило воно. — Перед кінцем.
І останнє, що міг пригадати Конор, була паща чудовиська, що з ревом відкрилася, аби проковтнути його живцем.


Такими уривочками навела перший розділ “Поклику чудовиська” (насправді, між уривками не так багато тексту). Перекладалося легко, ледве зупинилася=) Хоча з редакцією треба пройтися по деяких реченнях.

SWF: Ідеальне та найгірше місце для писання

Задача зрозуміла. Написати по абзацу.

Ідеальний варіант:

У парку на лавці сидить дівчина. Підібгавши ноги, вона тримає на колінах зошита і щось собі пише. Час від часу вона зводить очі, роздивляючись навкруги. Людей ввечері ходить небагато, але всі вони цікаві й неоднакові. Ось цей хлопець може стати прототипом друга головного героя, а цей чоловік дуже нагадує їй вигаданого водія стімпанкового паробуса — такі вуса все ж існують! Задоволена спостереженнями, дівчина повертається до роботи. Бо писати ще чимало…

Найгірший варіант:

Думки не тримаються до купи. Її сестра ввімкнула телевізор і час від часу щось вигукує під шоу, відволікаючи дівчину. Приходить батько, налаштований на моралізаторство. Починаються одвічні теми кар’єри, свого бізнесу і такого іншого гідного, на його думку, майбутнього. Коли йому це набридає, він іде на кухню ділитися з мамою останніми новинами політики, життя в місті, роботи тощо. І все б нічого, та в будинку хороша акустика — хоч концерти влаштовуй. Писати щось в такому галасі, де слова можуть стосуватися й тебе, просто неможливо. Дівчина роздратовано закриває ноутбук. Як тут попрацюєш!